В Україні 22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.
Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова, але основна частина Другої світової війни.Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення - близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратили притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл. Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України - Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Не менш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в'язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель. Цього дня вшановується пам’ять усіх, чиє життя покалічила і зруйнувала та страшна війна.
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЛІТНІХ КАНІКУЛ.
https://www.facebook.com/groups/119972678690346/permalink/747963289224612/
"Канікули! Канікули!" —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
Канікули у школі!
А що таке канікули?
Це — літні дні барвисті,
Це час, коли нам ніколи,
Хоча б на мить присісти.
Непомітно, мов на крилах, пролетів навчальний рік. Здається, ніби вчора розпочався навчальний рік 2020-2021.Діти прийшли до школи на перший свій урок в основну школу, а вже закінчили 5-й клас.
Це був рік напруженої праці, рік успіхів і невдач. Але ми впоралися з усіма труднощами, випробовуваннями та завданнями 5 класу. Ми на порозі 6 класу. Навчальний рік закінчився, але шлях до знань тільки розпочався!
Прощавай 5 клас ! До зустрічі у 6 !
22 травня, в Україні відзначають 160-у річницю перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева, великого генія нашого народу, поета, художника, громадського діяча, знаного у всьому світі.
До цієї знаменної для України дати учні 5 -го класу ,кл.кр.Федевич М.П., Чернівський ЗЗСО I-III ступенів ім.Т. Г. Шевченка Мостиської міської ради пропонуємо переглянути даний допис.
Тарас Шевченко прожив рівно 47 років. Народився 9 березня 1814 р. і помер 10 березня 1861 р.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі
У холодний ранок, коли весна боролася із зимою, коли птахи поверталися із далеких теплих країв на Вкраїну, ховали земляки свого найбільшого поета в чужу землю, далеко над Невою на Смоленському кладовищі.
Місце першого поховання Тараса Шевченка на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі.
Численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».
58 днів прах поета пролежав на Смоленському кладовищі. Дозвіл перевезти тіло Шевченка на Україну дано було в квітні.
Саме 22 травня прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.
Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у Петербурзi, на Смоленському кладовищi на кошти друзів. Понад дві тисячi чоловiк йшли за домовиною Кобзаря: студенти унiверситету, слухачi Академiї художеств, письменники, художники i просто читачi й шанувальники. Лише у квiтнi 1861 року, після того, як 58 днів прах Т. Г. Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд, нарештi, дозволив перевезти його в Україну. 8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезена до Москви. I рушила вона через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках – до Канева, саме там мрiяв оселитися поет i дожити свого Богом визначеного вiку. Перевезення домовини тривало 14 дiб.
Свою Україну любiть;
Любiть її во время люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа молiть.
Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», - згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.
Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.
Могилу обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. У 1884 р. (через 23 роки) на пожертви народу було встановлено чавунний хрест.
І вже в 1939 р. на могилі споруджений пам’ятник, автором якого є скульптор Манізер.
Такий вигляд могила має і тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 метрів, увінчений лабрадоровим постаментом, що сягає вгору на 7,5 м. На ньому височить 3,5 метрова бронзова постать Шевченка.
Кожен рік у день перепоховання до могили Кобзаря з різних куточків світу приїжджають рідні поета, працівники культури і просто жителі України, щоб засвідчити пам’ять про Батька України, пам’ять про Великого Кобзаря!
Ми теж Пам’ятаємо!
Немає коментарів:
Дописати коментар